Коли у серці стогін , слів немає,
Та і слова тоді нікому не потрібні.
Вони безсилі ,а душа волає….
І всі слова лишаються безплідні.
Коли закам’янілим стане серце,
То градом слів його ти не розбудиш.
А іноді від погляду із перцем,
Життя вдихається на повні груди.
Слова не завжди стежкою лягають
В розбиту душу,як суху пустелю,
Але вони ніколи не вмирають,
Слова шукають,де відкриті двері.
10.09.14
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522708
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 11.09.2014
автор: леся квіт