Ще сонечко не прокинулось, спить собі солодко. Ще місяць-пастух зорі-овечки з пасовиська-неба додому не пригнав. Ще вітерець у шибки чарівного будиночка не постукав, а одній із сестер-фей Сперечилії не спиться. Усю ніч у ліжку крутилася з боку на бік, подушку кілька разів збивала, віконце в сад відчиняла, в гості нічку-сонливку запрошувала, а та відмовилася, бо роботи в неї багато. Дядечко Сон не завітав до феї цієї ночі. Навіть тітонька Дрімота, і та обминула спальню Сперечилії. Тільки бабуся Позіхота зайшла на хвильку, покректала, нудними новинами поділилася, та й пішла собі, а біднесенька фея спати не спить, думки голову обсіли.
- Може теплого молока з медом випити? – запитала сама себе, – чи чаю із м’ятою? Ото напасть, навіть посперечатися ні з ким. Сестри сплять, мабуть десятий веселковий сон вже додивляються, а я ще й одного не бачила.
Сперечилія подалася до кухні готувати собі заспокійливий напій. Взяла улюблене горнятко, заварила чаю і тільки зробила ковточок, як здогадка відразу прийшла до голови:
- Ну звісно! Я не змогла сьогодні заснути тому, що посварилася і пересперечалася з усіма сестрами й вони перестали зі мною розмовляти. А сестра Мудрелія сказала поміркувати над своєю поведінкою, і зробити правильні висновки. Тільки тоді сестри розмовлятимуть зі мною.
Події минулого дня в будиночку фей барвистим калейдоскопом побігли перед очима Сперечилії, так ніби вона дивилася кіно. А почалося все з самого ранечку. Сестри феї зібралися на сніданок, як завжди, за одним великим столом. Розпочалося чаювання-кавування весело та гамірно, втім як і завжди. Феї ділилися планами на день, розповідали кому, що наснилося та жартували. Майстринія з Помагалією усім сестрам годили: то тій, то іншій піділлють чаю чи кави, підкладуть на тарілочку шматочок пирога чи тістечка. Спокій та мирні бесіди-жарти.
- Яка смакота, - тішилася Смішинка черговим шматочком кекса з полуницею.
- Теж мені смакоту знайшла. І зовсім не смакота, - раптом заперечила Сперечилія.
- Чого це ти Сперечиліє? Не з тої ноги встала? – стурбовано спитала Майстриня.
- Може тобі сніданок не сподобався? – запитала Помагалія.
- Я встала з тої ноги, почала сперечатися Сперечилія, - і сніданок мені сподобався, але я не вважаю, що кекс – неймовірна смакота от.
- Може тебе якась муха вредна вкусила? – спитала, хитро примружившись, Злючинда.
- Не кусало мене нічого. Хоч від тебе, дорогенька, можна всього сподіватися, - відповіла сестрі Сперечилія.
І пішло-поїхало. Хто б із сестер, що не сказав, з кожною вона починала сперечатися. Тому в їдальні незабаром зчинився галас, обурені вигуки, сварки та суперечки, хоч вуха закладай.
- Куди це годиться? – вигукнула Мудрелія, - прошу хвилиночку уваги!
Всі стихли, бо знали, що Мудрелія припинить нарешті усі сварки та суперечки, бо так вже було не раз.
- Дорогі сестрички, мушу вас просити про послугу. Наша Сперечилія сьогодні, з якогось дива, зіпсувала усім нам сніданок почавши суперечки за столом. Мало не пересваривши тут нас усіх. Тому, прошу усіх вас не розмовляти з нею аж до того часу, поки вона не визнає своєї провини й не вибачиться за свою поведінку.
Сестри схвально закивали головами, і одна по одній вийшли з-за столу, навіть не закінчивши снідати. Сперечилія почала було сперечатися і на цю тему, та її вже ніхто не слухав. Відтак залишившись сама, фея підняла гордовито голову й сказала:
- Ну й нехай. Потрібні ви мені, як п’яте колесо до воза. Мені є з ким спілкуватися і без вас. Он скільки довкола метеликів, пташок, людей та тварин, не пропаду, - і теж вийшла з їдальні.
День минув для наших фей у різних справах та клопотах. Кожна з них мала багато різної чарівної роботи, і виконувала її вчасно та справно підтримуючи у світі гармонію.
Ввечері сестрички зазвичай збиралися в садку, де в кожної з них було улюблене місце. Влаштовували невеличке бенкетування розповідаючи різні цікаві історії та пригоди. В освітленому світлячками шатрі, що розкинувся посеред чарівного саду стояв веселий гамір. То там, то тут лунав сміх та жвава бесіда фей, і тільки Сперечилія сиділа собі осторонь сама на гойдалці й продовжувала ображатися на сестер. Але так їй було сумно, так прикро, хоч плач. Тому вона непомітно вийшла з саду і подалася в свою кімнату.
- Хоч висплюся, як раніше ляжу, - сказала сама собі Сперечилія. Та як ми вже знаємо, уся ніч пройшла в цієї феї без сну. А до ранку Сперечилія вже твердо вирішила, що більше не буде такою впертою. Зрозуміла, що хоче вибачитися перед сестрами. Отож, коли сонечко прокинулося, вмилося біля небесної кринички й почало вичісувати свої промені-коси, а місяць-пастух пригнав овечки-зорі з безкрайнього пасовиська, а вітерець постукав у шибку кожного віконця чарівного будиночка фей, Сперечилія вже вмита й причесана, прикрашала диво-квітами зал їдальні. Робила й чіпляла красиві гірлянди з них, розкладала по вазах і кошиках, щоб серед цієї краси зав нинішнім сніданком вибачитись й помиритись з усіма сестричками-феями. Вона хотіла їм сказати, що не сперечатися, вона звісно не може, та в суперечках знатиме міру, щоб ніколи не доводити до сварок із рідними. Та чи вибачать сестри Сперечилію? Як ви гадаєте?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522661
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.09.2014
автор: Ніжність - Віталія Савченко