Ще не піднявся літній день,
Ще ніч не відступила,
А в очереті селезень
Крикливо чистить крила.
Качата з качкою пливуть,
Ряскою дзьоб лоскочуть.
З душі спливає тиха муть,
Думки радіти хочуть.
Вже перші промені зорі
Холодне серце гріють,
Так, нібито лише мені,
Любовну дарять мрію.
Пар над рікою шмигонув,
І гладь вмить засріблилась.
Легенький вітер огорнув
Вербу, що зажурилась.
Від брижів рябизна в очах.
Чи то не вітер скаче?
Переборовши тихий страх,
Верба зраділо плаче.
До древнього бреду човна,
Де сонце пригріває.
Чого так мається душа?
Того і сам не знаю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522651
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 10.09.2014
автор: Г. Король