Мій вересневий… Ніжності мішок
В твоїх обіймах. Пригорни до себе.
І руки ці – як сотня подушок,
І очі ці – безодня мого неба.
Осінній мій. Осяй мене, зігрій.
Коли сідає сонце, ти проміння
Собі позич. І ним мене накрий.
В холодний вечір це тепло нетлінне.
Я ж літня, знай: мені не зрозуміть
Це золото осінньої печалі.
А ти мене торкнувся – і на мить
Осінні вальси тихо зазвучали.
Так тихо-тихо. Вересня бастон
На струнах серця нотами зіграє.
Моя душа – неначе бастіон,
Але ці звуки в неї проникають
Осіннім танцем. Закружляй мене,
Я листям впаду під багряним небом,
Сп’яніла сонцем. Знаю – ти моє.
Я щастя відшукала біля тебе.
07.09.2014 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522206
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.09.2014
автор: Альбіна Кузів