ЛЮБЛЮ ОСІННІЙ ПОЛУДНЕВИЙ ВІТЕРЕЦЬ…

Люблю  осінній  полудневий  вітерець,
Що  ніжністю  лоскоче  серце,  вуха,
Вже  вересень  крокує  в  жовтень  навпростець.
Не  рухайся  хоч  мить!  Замри...  Послухай,

Як  лагідно  бринить,  колишеться  гілля
І  простягає  сонцю  свої  крила,
Шаріється  у  прянощах  п'янка  земля,
Немовби  розпливлася  його  сила

В  музичних  схованках  нескорених  цикад,
У  їхніх  нотах,  що  звучать  надворі,
Де  падолистів  відкривається  каскад
У  листопадній  золотій  коморі.

Відкрийся  вітру  тілом,  подихом  легень,
Відчуй  його  тепло  на  повні  груди.
Тобі  він  заспіває  неземних  пісень
І  свіжість  даруватиме  усюди!                          7.09.14

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522135
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 08.09.2014
автор: Lana P.