Зруйновані квіти всмокчуть у себе паморозь,
І трави кошлатяться, наче то – ковролін.
Не три підвіконня, опівдні бо прийде джин.
І станеш доконаним – не доженеш, що трапилось.
Погіршиться зір – хтось мутить довкола світ,
Оцей силует пульсує на тлі мірід.
Знаєте, як це буває вперше, не гірш за мене,
Ти в передмові ковтаєш до дна окріп.
Біжиш гончим псом (піна з рота) по всій арені
Щоб наздогнати для себе ще кілька діб.
А після цього злипаються очі й гине,
Вся неповторність у кожній новій людині…
Хочеться стати здирником-ковалем,
Красти ідеї, кувати їх, пити дорого,
Але із друзів у мене - жінки та конюхи
Це – органічне добриво для проблем.
Лімфовузли запалені, я – погашений,
Вітром мене розвіває – звучить адажіо.
Тягнувся ірис, мов колії до розмови
Єдиної, щирої за цей прожитий час,
В місті дощі, ми також удвох намокли,
Душі пішли маршрутом із теплотрас
Щоб притулився хтось до батареї –
Та розмовляв з фотокарткою із кишені.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521933
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.09.2014
автор: Лаундж