Любові ти не дорікай

Очей  твоїх  лукавий  сміх  –
то  сором  твій  і  то  твій  гріх;
морозять  мрію  небеса,
надію  виплаче  роса.

[i]Приспів:[/i]
[i]Туман,  як  сіль,  на  серці  біль;
за  твій  обман,  за  твій  обман
кидаю  сіль  я  у  туман,
кидаю  сіль  я  у  туман,
щоб  біла,  біла  заметіль
забрала  з  серця  мого  біль[/i]

Нехай  цвіт  губить  пелюстки,
сльоза  не  скотиться  з  щоки,
весняний  грім  –  він  не  страшний,
ти  бачиш:  я  вже  не  сумний.

([i]весна  дощами  не  страшна,
ти  бачиш:  я  вже  не  сумна.)[/i]

[i]Приспів.[/i]

Мов  сон,  під  сонцем  сон-трава,
на  вітрі  губляться  слова:
любові  ти  не  дорікай,
якщо  прощаєшся  –  прощай!

[i]Приспів.[/i]


Створено  9,26,  30.  07,  6,7.  08.  2003  року,  м.  Львів

Опубліковано:  "Моя  пісня".  Львів:  "Сполом",  2004.  120  с.  –  С.  100.


[i]Музика  Тетяни  Кисленко[/i]

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521857
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.09.2014
автор: Т. Василько