Закута у відносність, нестримністю сповита,
Спрямована в нікуди, душа несамовита
Із вітерцем приблудним з міленьких літ змагалась.
В тривимірному фото загрузнути боялась.
Підвішена до неба, прищеплена до ґрунту,
Закублена в безмежжі анестезії й бунту,
Навполапки та навманя, мов неслухняне козеня,
Незримо мчала далі, згубивши дням педалі.
Спинилась на причалі, порахувала хвилі.
Примітила НептУна, що був саме при ділі.
Поцупила тризУба і навтьоки пустилась...
Якби не соц.кайдани, довіку б там лишилась!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521833
Рубрика: Портретна поезія
дата надходження 06.09.2014
автор: Бариловська