Заслонила небо сивими фіранками
Осінь срібночола у моїм краю.
В мідні труби реквієм виграє щоранку
Вітер - непосида в березовім гаю.
Осінь заклопотана у журбі збирає
Урожай ,що з літа пророста слізьми.
Їй нема розради,бо земля вкриває
Самі найдорожчі дочки і сини.
Хочеться забути про печаль і горе,
Але амнезія, не моя сестра.
Тож купаю в смутку кожне своє слово,
Хоч би хуртовина зло усе змела.
06.09.14р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521799
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 06.09.2014
автор: леся квіт