Швидкість – справжній наркотик
І двигун так скажено реве
Мовчить ошаліло синоптик
Як азарту блискавка б’є
Дорога злітною смугою
А очі палають вогнем
Мозок весь час під напругою
Коли керуєш залізним конем
Шляхи яскравою стрічкою
Кличуть в незвідану даль
І веде тебе темною нічкою
Зірок золота пектораль
Якби ти потрапив на ралі
Ти головний виграв би приз
Ти ж приручив цього монстра із сталі
І його кожен знаєш каприз
А мені б поруч з тобою сидіти
І промовляти тепле «Кохаю»
Птахою назустріч містам летіти
Та я тебе вдома, коханий, чекаю
© Леся Приліпко,05.09.2014 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521652
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.09.2014
автор: Леся Приліпко-Руснак