Доплело павутини
Десь у затишку «бабине літо»,
Перукарочка-осінь
Буйним кленам фарбує чуби.
Гордовиті жоржини
Кольорами по вінця налиті,
А березі у коси
Заплелися іскринки журби.
Із якої причини
Поринаю у тихі печалі?
Не повернеться знову
Почуттів осяйна висота.
Потече тихоплинно
У холодні, сивіючі далі
Без тепла і любові
Невблаганна, гірка самота...
Не уміла ніколи
У сумній безпорадності жити.
Не впадала душею
В летаргійний дурман забуття.
Я хотіла би, доле,
Спалахнути у «бабинім літі»
І упасти зорею
У святу таїну Небуття!
2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521546
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 05.09.2014
автор: Ніла Волкова