Пустота не потребує людського воску.
Пустота не топиться як дешева свічка.
Все що болить позбираю на таріль плоску -
Мій Будда казав: "біль - всього лише звичка
Коли тобі пусто - здається що ниє без міри,
Коли тобі байдуже спрагу втамовуй зливою,
Мені посміхайся, любонько, до зневіри..." -
Мій Будда хотів пам'ятати мене щасливою.
Той що повинен зцілювати і направляти
Закрився від світу щоб молитов не чути.
Наварює чаю з барвінку, ромашки та м'яти -
А я не хочу без нього бути.
Помаранчева дівчинка
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521261
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.09.2014
автор: Помаранчева дівчинка