Виніс відерце Багрянець,
Хлюпнув з порогу вогню.
Осінь запрошує в танець,
З гаю спізнілу рідню.
Всівшись в долині на коні
Вітер, колише бджолу.
Вже себе мріє на троні,
Здмухує листя в золу.
З ранку молочні тумани
У кришталі наче ртуть.
Вділи деревам жупани,
Квіти останні пасуть.
Білочка ген очманіло,
Трусить горішки в гаю.
Сіра блакить захмеліло,
Стукає в душу мою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521224
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 03.09.2014
автор: Дід Миколай