[i]Споєнна чистим дощем,
Омита сльозами й росою,
В душі радість а не щем -
Відчуваю себе живою...
Розірванне небо на шмаття -
Строрінка з мого життя.
Лиш палає в серці багаття
То надії відбиття...
І йде самотній дощ,
Змиває денну спеку.
У часі нічних прощ -
Прямую в свою Мекку...[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521167
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.09.2014
автор: Валерій Кець