Ти листком капустяним воду з річки не пив,
По сріблястій росі босоногим не бігав.
І в молочнім тумані теж траву не косив,
Та на рух поплавця на світанку не чигав.
І також спозаранку сонця схід не стрічав,
Як перше проміння обціловує землю…
Мед бурштиновий з рамок ще в житті не качав,
Без усіх цих моментів себе я не тямлю.
Мозолі не долонях, піт солоний в очах,
Часом ввечері сон за вечерю миліший.
Коли голос зривають солов’ї по ночах,
Розумієш тоді, що ти найщасливіший!
03.08.2014 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521135
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 03.09.2014
автор: Мирослав Вересюк