І не мариться вже, і не сниться
Солодкаво-серпнева імла...
Теракотова спритна лисиця
Павутинку хвостом замела.
І припудрились міддю дерева –
Хоч дивуйся обнові, не вір!..
Срібнодзвонить печаль кришталева
В пасмах річки прудкої між гір.
Ще бринять у квітках медоноси,
Допиваючи літній нектар,
Відшептали у полі покоси,
Буйні трави обстриг перукар.
І заплів золотаву пшеницю
У сухі шурхотливі снопи.
Де-не-де розілляв багряницю
Щедрий вересень. Чуєш, поспи,
Моя ду́ше натомлена, квола,
Відпусти ці тривоги й жалі!..
Даль осіння, немов захолола,
Пригинає печаль до землі.
І у сяйвом наповнену шпарку
Виє протяг, пече до кісток!..
На розписаний вижухлий аркуш
Опустився кленовий листок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521102
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.09.2014
автор: Наталя Данилюк