Турботливі вечори. Оксамит. Торкайся.
Обіймай, цілуй, зривай шалі.
І скеруй розум.
Можеш? Переймайся!
Не показуй занадто лице у печалі…
Ти ж можеш?!
Зірви зірку з неба,
Дістань каміння із болі!
Не на словах.
А там, де треба…
Бо не бачити сонця.
Без Долі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521092
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 02.09.2014
автор: Вальдемар Феруменко