І зовсім самотній причал,
Ледь стомлений сонця юрбою,
Стояв по коліна в імлі
Й до неба хрипів та кричав,
Що хоче вмиватись водою.
Любив надто хвилі та шквал,
І мріяв про зустріч із нею,
З тим янголом без гриму й фарб.
Вона, на Землі ідеал,
Ховається за течією...
ДТХ
01.09.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520826
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.09.2014
автор: Микита Баян