Старі мурмилі
Я комунізм не вихваляв,
Не витворяв хвалебні оди,
Спецслужбам друзів не здавав -
Мені гидке лукавство зроду.
Та, як усі, тихенько тлів,
Ловив на кухні вражі хвилі…
У троцьких таборах не прів,
Що в українському Сибірі.
Щодень, як дурень, все чекав,
Що прийде праведний Месія…
Богів у храмах не благав,
Не клянчив долі у Марії.
А коли судний час настав,
Не біг скажено в демократи,
Як і раніш вірші писав,
Про старі-нові каземати.
У різних „рухах“ брехуни,
Які пупи на зірках рвали,
На жовто-синім полотні,
Обман старий переписали.
І знову строчать, як тоді,
Один на одного пасквілі,
Полонять славу на біді,
Ґвалтують збочені мурмилі.
Усе проходить й це мине,
Уже іде народовладдя.
Народ хворобу заклине
І спопелить вогнем прокляття.
18 березня 2011 року
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520763
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 01.09.2014
автор: Микола Паламарчук