Плаче літечко дощем,
Відступити йому час,
А на серці туга, щем,
Не лишай ще нас.
Тепле сонячне проміння,
Геть скупе вже стало,
На пляжу не те дозвілля
Людей зовсім мало.
Пташенята на крило
Стали, що ж робити?
Як би там вже не було,
Скоро їм летіти.
Не збагнули діточки,
Куди літо мчить,
Бавилися залюбки,
А воно тремтить.
Змокло, знітилося все,
Дощ іде без впину,
Якщо сонце не зійде,
Тут я певно згину.
Осінь тихо підійшла,
Листячком зігріла,
«Не тримай на мене зла,
Я вже відпочила.
Тепер владу всю візьму,
В свої дужі руки,
Скрізь порядок наведу,
Тобі для науки.
В комірчині буде все,
Те, що ти ростило,
Сирість, то мені пусте,
Я ступаю сміло.
А ти гарно відпочинь,
Певно притомилось,
Подивись в небесну синь,
Щоб хороше снилось.
http://antonina.in.ua/index.php/pejzazhna-lirika/800-proshchannya-z-litechkom.html
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520738
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 31.08.2014
автор: Антоніна Грицаюк