Ще здавна мріяли,
Щоб Київ і Москва
Лобами блискавки всікали
І з віком слабшали,
Щоб голими руками
Слов’ян цих, незборимих,
Подолать.
Цю мрію довго так
Плекали, звісно де.
Самі не вірили, що зможуть.
Але знайшлись помічники
З своїх, негоже –
Та не з слов’ян,
А хто багатство жде.
Бий своїх, щоб чужинець радів,
А Матерям зусібіч одне горе…
Невже без надій?
31.08.2014р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520708
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.08.2014
автор: Променистий менестрель