Опадає листя, мов строкатий сон,
і самотня осінь бродить за вікном.
Де весна ходила, тіні розповзлись,
дівчина, яку я не впізнав колись.
[i]Нерозпізнана любов – долі солоспів, –
перша і остання, що без жодних слів
відійшла у невідь. – Залишився слід:
на старій світлині хризантеми цвіт
і очей бездонних зваблива краса –
просвітом у хмарах сині небеса![/i]
Осінь достигає полином в степах,
в ірій відлітає вже останній птах.
На причалі човен, наче ртуть, вода,
і лицем до мене золота сльота.
[i]Нерозпізнана любов – долі солоспів, –
перша і остання, що без жодних слів
відійшла у невідь. – Залишився слід:
на старій світлині хризантеми цвіт
і очей бездонних зваблива краса –
просвітом у хмарах сині небеса![/i]
[i][b]Музика Тетяни Кисленко[/b][/i]
Створено у квітні 2008 року, м. Львів
Опубліковано: [i][b]Т. Василько.[/b][/i] "Гомін Підгір'я". Альманах, вип. ІХ. Дрогобич: "Посвіт", 2009. – С. 32.
[i][b] Т. Василько, Тетяна Кисленко.[/b][/i] Віддзеркалені простори. Львів: Ліга-Прес, 2011. – 56 с. – С. 30 – 31.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520601
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.08.2014
автор: Т. Василько