Молюсь за сина я щоночі –
Йому лише іще сімнадцять…
Молюсь і плачуть мої очі –
Ще трішки й стане вісімнадцять…
Як вберегти свою дитину
Від кулі тої, що вбиває?
Як відвести лихую днину?
Нехай вона її не взнає!
Де віднайти таку місцину,
Куди б синочків тих сховати?
Щоб не прийшлось в холодну днину
Нікому з нас синів ховати…
До Тебе, Господе, звертаюсь!
Я не одна – ми всі просімо!
Тобі чолом в ноги вклоняюсь:
Хай смерть повз них проходить мимо!
Ой, синку, синку, ти мій сину!
Так хочу, щоб ти був щасливий!
Хай краще я піду загину –
Рости дітей, насаджуй сливи!
Візьми моє життя, Небесний!
Синів лиши, залиш живими!
Бо з них ніхто вже не воскресне…
І матері підуть за ними…
Небесний Отче! Припини це!
Хай смерть піде в незнані далі!
Мужі державні! Зупиніть це!
Ми хочемо ВСІ ЖИТИ ДАЛІ !!!
20.08.2014 р.
м. Одеса
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520489
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.08.2014
автор: Олена Козацька