Де злягають роси в травах,
де дзвенять всі небеса,
що знайшов і що я втратив –
не стече тим вже свіча.
Пригадав очей я спалах
не чиїхось, а своїх –
ой не раз, не раз я падав,
не один чинив я гріх.
Бісер витончених кроків
душу вже не стрепене –
бритва ріже в зморшках щоки,
ось і горло полосне.
Полоснути б нею небо
й перетнути часу плин –
не один я неба небіж,
не один землі я син!
Створено 3. 01. 2003 року, м. Львів
Опубліковано:
1. "Гомін Підгір'я". Альманах, вип. ІІ. Дрогобич: "Коло", 2004. – С. 57.
2. "Калинове вино". Львів: "Плай", 2005. 96 с. – С. 82
3. "Віддзеркалені простори". Львів: "Ліга-Прес", 2011 р., 56 с. – С. 21.
[i]Музика Тетяни Кисленко[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520343
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.08.2014
автор: Т. Василько