І наче окрик журавлиний
з найпотаємніших глибин
ударив грім, такий полинний,
яким буває лиш полин.
Ударив грім й зціпило зуби:
впізнав в тім громі я себе –
до неізжитої погуби,
до кромок всіх моїх ребер.
Я грім!.. Я звук без блискавиці...
Яка у тім глибинна суть! –
Нема в очах моїх вже криці,
лише нестримна каламуть…
Створено 4 (st. 23-40) - 5 (fin. 03-00). 01. 2003 року, м. Львів
Опубліковано: "Калинове вино". Львів: "Плай", 2005. 96 с. – С. 80.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520001
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.08.2014
автор: Т. Василько