И все-таки война, как не хотелось,
И все-таки кровавая стезя
Идет по жизни нашей неумело,
Срывая мирной жизни якоря.
І все ж таки війна, спаси нас Боже,
І все ж таки розп‘ята знов моя
Вже в котрий раз зґвалтована країна,
І кров росою падає щодня.
Остановись нелепая руина!
Остановись глумления пора!
Осиротела нынче Украина,
И братская разорвана струна.
Чи знову час загоїть наші рани?
Чи знов пробачим братові гріхи?
Не знаю… Бо як сина мати,
Ховаєм ми знедолені роки...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519990
Рубрика: Философская лирика
дата надходження 28.08.2014
автор: Сергій Ранковий