Я торкалась твоєї руки наостанку, мов вперше,
і злітали аероплани перехресно із наших планет.
Причащалась твоїми словами, мов грішниця із Іудеї,
а ти лив у мою горлянку, розпечений на вогні, мед.
І до болю було солодко запивати голі обіцянки,
і до тремору у колінах ти читав мене, мов лист.
Я ж була без зайвого фальшу твоєю відданою гетерою,
ну а ти був мною натішений, мов істинний статист.
Я скидала зайвий баласт, і лишалась із правдою голою,
і стікали із мого серця щойно вилиті самоцвіти,
Це було гіпнотично, немов спільне читання Коельйо,
і тоді вже я починала воістину голодніти.
І до чортиків остогидло замерзати у твоїх обіймах,
і до крайності неможливо закривати очі на фальш,
Хоч на мить відкрий світу протерті долоні в стигмах,
Я пересичена боєм і речами із займенником «наш».
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519552
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.08.2014
автор: Мері Енн