Природа наче засинає,-
Барвистість втратила ураз.
Вона неначе завмирає,
Відкинувши своїх прикрас.
Природа втомлено зітхає,
В обійми листя тихо зве.
І на вітри не зволікає,-
На щепки ними душу рве.
Природа наче зволікає,-
Відтягує зимовий час.
Та холод тіло пробирає,-
Все стелиться навколо нас.
Природа вже не пам'ятає,
Як тепло було влітку уночі.
На дощ вона не зволікає,
Що стогне вітром і кричить.
Природа втомлено питає,-
"Коли її врятує лід та сніг?"
Вона між листя засинає,-
І ти б заснув, якби ти зміг...
© (Анна Діденко. - 2014 р.)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519338
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 24.08.2014
автор: anna zakohana