Як ніколи, моя Україно,
Як ніколи, великою стань!
І злетять голоси воєдино
В оберемок душевних вітань.
Щира посмішка в наших обличчях
Приховає край ока сльозу.
Україно! Єдина, велична!
Збережи свою чисту красу.
Як ніколи, тектиме по жилам
Ця гаряча, до запалу, кров.
Ми вітаємо – отже, дожили,
Та не всі з нами поруч є знов… .
Незалежність! Близька́ чи далека,
Ми пишаємось тим, що ти є.
Коли ж ка́ча летить чи лелека,
Кожен слухає серце своє.
Як ніколи, вітаєм, із болем,
За нав’язану гадом війну.
Та зі славою нашим Героям,
Тим, що платять найвищу ціну.
Не прямуй по шляхам випадковим.
І з усіх мальовничих усюд
Ми вітаєм Тебе, як ніколи.
Ми – народу козацького люд.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519281
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 24.08.2014
автор: Oleg Kolibaba