Кров моя, і кров моїх братів,
Що полягли, як я стояв,
І ще критикувати смів!
О горе! Кару Бог мені зілляв.
За що? Молодики моїх років,
Злягли? І вкрили плоттю гріх чужих,
Чужих одурків, дураків!
І кинули у бій своїх.
Своїх , що мати годувала,
І благословила в майбуття
Життя за них віддала б,
Але вони дають своє життя.
О Боже, Хто нам допоможе?
Хто простить усю печаль?
А може.
Я віддам свою медаль!
А воїни? Святі,блаженні.
Наче страх пішов кудись у даль.
Вони ж бійці,вони воєнні!
Їм піде моя медаль!
Але біль. В очах страждання
І поранений солдат
Це Донбас- покарання.
А не хоч-тобі штрафбат
І вітром звіяні страхи,
Підуть поміж чужі серця,
І збудуться усі нічні жахи,
І зміняться чужі сумні лиця
І здасться ворог-командир,
Зникаючи поміж густих лісів,
Поганий з нього поводир:
Тікати в далі тільки вмів
Зникне,мій сину,ворожа юрба,
З залитих кривавих шляхів,
Впаде додолу рідненьких журба,
І радістю буде смерть ворогів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518868
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.08.2014
автор: ПростоДен