Коли в людській багатоликості
Ми раптом станем природно їдкими -
Мене з обіймів своїх не випусти,
На скільки б стан не здавався хи́тким.
Коли ми встигнем настільки набриднути,
Що навіть доторки будуть гидкими,
Зустріньмо всі наші вибрики з гідністю,
Відкинувши бридкості всі і критику.
Дедалі більше пізнавши недоліків,
Прижившись душами і емоціями...
Згадай, як ми рахували зорі
Й раділи сонцю.
Згадай, як щиро, як чесно вірили
У те, що долями переплетені...
Й тоді, з дедалі більшою силою,
Повір, що ми небом зведені.
Й тоді, залишивши усі прикрості,
Титанік прикрасимо білою квіткою,
Аби людська ця багатоликість
Нас не лишила самотньо-дикими...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518864
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.08.2014
автор: Sandra CurlyWurly