Кожна зарубка на твоїй руці,
Як кожен камінь у цій ріці,
Як перелітні птахи, або ченці,
Прямують щодалі низовиною,
І все, що було між нами –
Залишиться із тобою,
Бо світ керується серцем,
Спрагою і любов’ю,
І наші загони передові,
Ті, що наречені першими
Йти до двобою,
Будуть терпіти найбільше,
І втрати їхні лічені вже
Не життями,
Перераховані кров’ю.
Коли ти прийдеш до тями
Лампи в стіні, немов
Катарктні плями,
Тіні навколо тебе,
Густі, як вечірнє небо,
Чого тобі не вистачало
На цій землі,
Чому ти вирішив, що все
Життя належить лише
Тобі?
Це клітка, в якій замикаються
Птахи, - говорять єпископи
В монастирі, коли розказують
Прихожанам про долю.
І ті, хто помирають першими
На передовій,
Ті – першими отримають волю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518637
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.08.2014
автор: Мирослав Гончарук_Хомин