РЕПОРТАЖІ ДИВЛЮСЯ ІЗ АТО

Репортажі  дивлюся  із  АТО...,  
І  на  частину  біженців  з  Донбасу...,
А  може  ми  щось  робимо  не  то,
Приймаючи  цю  люмпен-біомасу?

Не  українці!  Ними  й  не  були!
Хоча  вже  тут  родилися,  зростали.
Нащадки  бидла,  що  сюди  звезли,
Злодюг  і  зеків,  що  в  Донбас  заслали.  

Як  довго  же,  цей  визрівав  чиряк,
Що  так  набрався  смороду  і  гною!
Не  обійтися  без  ножа  ніяк,
Щоби  назавжди  збутись  геморою.

Всіх  тих,  хто  призивав  за  «Лугандон»,
Кричав  «Расєя»,  тріпав  триколором  –  
Лишити  громадянства  цих  персон,
І  за  «парєбрік»  їх  відправить  хором.

Ці  не  прозріють,  бо  нема  в  душі
До  Батьківщини  й  крапельки  любові!
Сини  їх  взяли  в  руки  калаші
І  вже  втопили  Україну  в  крові.

Їм  смерті  українців  не  болять,
Від  співу  Гімну  не  сльозяться  очі…
Чому  ж  в  «Расєю»  не  тікають  бля..,
А  в  Україні  проживати  хочуть?

Тому  за  сльози  матерів  та  вдів
Потрібно  смертну  кару  відновити.
Не  Божий  суд  чекати  для  катів,
А  українським  нелюдів  судити!

Мені,  можливо,  хтось  ще  дорікне,  
Що  це  жорстоко,  різко,  не  гуманно!
Винити  в  цьому  треба  не  мене,
Не  тим,  хто  зад  не  відірве  з  дивана!  

20.08.2014  р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518566
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 20.08.2014
автор: Мирослав Вересюк