Для когось осінь ця остання

Нарешті  вже  останній  місяць  літа,
Скосили  в  полі  і  пшеницю,  й  жито,
Лежить  валками  золота  солома,
Від  слив  і  яблук  -  на  зубах  оскома…  

Від  винограду  й  груш  -  п’янке  повітря,
В  саду  й  на  клумбах  -  майорить  палітра,
Висить  проміння  сонця  в  павутині,
Вечірні  зорі,  як  разок  бурштину…

Пора  палюча  -  квіти  вже  змарніли,
Засмага  -  шоколад    по  всьому  тілу,
Росою  з  неба  -  вранці  прохолода,
В  молитвах  всі  звертаються  до  Бога…

Горять  лампадами  безсонні  ночі,
Чекають  люди  на  слова  пророчі  -
Чи  скоро  прийде  спокій  в  Україну,
І  чи  Донбас  піднімуть  із  руїни?

Вже  скоро  осінь,  листя  -  кров  багряна,
На  жаль,  для  когось  вже  вона  остання,
Злітають  в  небо  душі-янголята,
За  сином  гірко  плаче  сива  мати…

І  ще  не  раз  безсонними  ночами,
Загиблий  син  прийде  в  обійми    мами…
Останній  місяць  –  догорає  літо,
Перед  очима  жах  -  згоріли  діти!

Анафему  прокляття  посилаю,
І  покарання  Боже  вимагаю
Для  тих,  хто  злочин  цей  тяжкий  вчинили  -
Людей  цивільних  ГРАДом  спопелили…

Голосить  серце  і  душа  волає,
Людей  загиблих  душі  відлітають…
Вже  скоро  осінь,  літо  догорає,
Війні  проклятій  –  ні  кінця,  ні  краю…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518357
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 20.08.2014
автор: ОЛЬГА ШНУРЕНКО