Сумний ранок, сумний ранок,
Мені в очі заглядає.
Від минулого безсоння
В душі осад опадає.
Попереду, попереду,
День журби та безнадії.
В цій добі тебе не буде
Не знайдеться слід від мрії.
Себе марно вже не тішу
Сподіваннями на диво.
Ти пішла, ти віддалилась
Якось просто, неквапливо.
Все залишила, як було,
Двері в майбуття закрила.
В небі ніжного кохання
Серед лету – склались крила.
І я падаю донизу
У бездонну прірву горя!..
Ой, ти! – зіронько зрадлива,
Ой, ти! – нещаслива доля!
************
Розлучились… Що мені робити?!
Чи обірву всі свої зв’язки?
Позривались всі світи з орбіти,
Всесвіт став незатишний, вузький.
Де колись сузір’я вигравали,
Дивними смарагдами життя,
Там відчаю, безнадій завали,
Там гріхів неприбране сміття.
Розлучились… ніби просто грались,
Для забави, - в ніжні почуття…
А набридло, - взяли й поламали
Всі міста в пісочниці життя…
Винних в цьому можуть бути двоє:
Ти, - і я, та спалені серця.
Сил не стало аби ми, обоє,
Йшли разом до скону, до кінця.
16.08.2014 10:25
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518025
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.08.2014
автор: dovgiy