Що нам до руського царя,
Як гетьмана свого згубили,
Коли Вкраїну так травили,
Що ледь розвиднілась зоря.
Що нам розгублена Москва,
Коли над Києвом завія –
То від Чорнобилю німіє
Моя столиця дорога.
Коли довкола все горить,
То всіх потрібно підіймати:
Іди, тебе Вкраїна - мати
Зве нові звершення творить!
Вже просипайся – це не сон,
Нема на кого озиратись –
Твоє зерно, тобі збирати,
Й творити праведний закон.
Нехай замають прапори.
Лети над нами жовте з синім!
На нашій матінці Вкраїні
Державна єдність зазори!
09.91.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518016
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.08.2014
автор: Мірошник Володимир