у чорному
зазвичай народжується
біле сонце
чи це сон
що бачу його
посеред кімнати
зігнутого вдвоє
і поцяткованого зморшками
з могутніми пальцями
промереженими зів'ялими венами
з руками що тримають
висохлі старі пензлі
змочені останніми фарбами
які наче тримають його
прив'язують до сего світу
сиве волосся
засріблило в очах
і попелом вкрило його плечі
висушені часом
і очі його змочені ріками невідомого
плачуть аби жити
і зрошують останнє полотно
там щось чорне
ієрархізоване часом
записане нещасним
а він плаче
незрозуміло по кому
і чи радісно
і чи зі смутку йому?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517952
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.08.2014
автор: Олеся Новик