Вже довго гуляємо парком осіннім,
Тут спокій живе і це наше спасіння.
Щось романтичне шепоче нам листя
І з ніжністю пальці наші сплелися.
Я не хочу йти грітися та пити каву,
Хоча з тобою будь-де дуже цікаво.
Я лишуся тут, в золотому безмежжі,
В легендах осінніх в осінній одежі.
Твоє волосся на дотик як я уявляла,
Від погляду грітись собі дозволяла.
Моя відмова від кави дещо спонтанна,
Бо зараз, в цю мить, ТИ БЕЗДОГАННИЙ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517638
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.08.2014
автор: Олена Мальва