І ніби вже щез останній промінь,
та все ж щось тисне в грудях,
і все вже в минулому,
нашого кохання повінь,
та інколи ще давні спогади будять.
І ніби все зникло неначе примара,
вже все залишилось на самому дні,
а колись було,як пухнаста біла хмара,
а тепер приходить лише уві сні.
І все вже пройшло,лишилось позаду,
давно не торкає серця мого струни,
більше не дає мені насолоду,
нічого вже не значить те,що колись було
дорожче за коштовні перлини.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517589
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.08.2014
автор: fianitia35