не шкодуєш тіней бароко
аби хоч трохи подобатись усім.
часу не більше ніж сім по двадцять чотири
і не менше простору
ніж холод чужої квартири,
де доводиться падати з рим.
як же швидко псуються кетяги,
залишають це місто потяги
в знак невміння бути відвертою,
в знак носіння теплого одягу.
як ти хутко лишаєш наміри
із приходом чергової осені
щоб здаватись щоранку гарною
майже сивому й завше босому.
не шкодуєш медового присмаку
щоб хоч трохи не бути мертвою.
ця торгівля німими рисами
в задзеркаллі мовчить портретами,_
не шкодуєш тіней бароко...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517540
Рубрика: Присвячення
дата надходження 15.08.2014
автор: Biryuza