Я все ж боюся, що мене забудуть

Я  все  ж  боюся,  що  мене  забудуть
Лише  сьогодні  чи  уже  навік.
Хай  мої  вірші  повінню  прибудуть,
Від  повені,  мабуть,  ніхто  не  втік.

Хай  мої  вірші  проростуть  травою,
Деревами  подалі  від  землі.
Хай  корені  нап’ються  глибиною,
Бо  найчастіше  істина  –  на  дні.

Хай  мої  вірші  спалахнуть  вогнями,
Увесь  непотріб  спалюють  до  тла.
І  хай  приводять  всіх  людей  до  тями,
Свідомість  хай  очищують  сповна.

Хай  мої  вірші  буревієм  линуть,
Із  року  в  рік,  від  міста  до  села.
Рятуйте  їх,  нехай  вони  не  гинуть,
Бо  я  у  вірші  душу  заплела.

Нехай  живуть.  Нехай  мене  почують.
Нехай  слова  згарають  на  устах.
Я  житиму,  доки  мене  цитують.
Я  житиму  віршами  у  серцях.

14.08.2014  р.  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517498
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 15.08.2014
автор: Альбіна Кузів