[b][i]Вона прийшла –
близька... жадана...
Неначе доля,
Богом дана...
І...
цілий день
аж до смеркання
пісні, як сон,
обом вилися,
мов жайвір у
блакитній висі…
І...
сонце так
привітно гріло,
й приливом сил
буяло тіло...
Душа росла,
немов на дріжджах.
Була ж раніш
гірка, несвіжа,
неначе пліснява
в кутку...
Хто міг терпіть
її таку?!
...Були мотиви –
«Долі клич»*!
Та іншої
ти їй не зич!..
І...
хвиля так
тіла «ласкала»,
І...
«Думи» знов
нові плекала.
І...
молоді – не «вечорові»** –
від спілкування...
від любові...
Любові вічної,
Як світ...
І...
сонце – знов! –
посеред віт...
І...
літо знов
цвіло у росах,
по камінцях
ходило босе.
І...
любим був
невгавний шторм,
для чайок – з рук –
жаданий корм...
І...
знову гув
небесний дзвін...
Куди подівся
обсіч він?..
Невже літав
десь за моря
відчути гук
Календаря?..
Цвіте земля,
шумлять моря…
Для них: що день,
що ніч – зоря!
Й...
вируює хіть
вже безліч днів...
Та в світі ви
нараз одні...
Нехай людей
любов єдна,
І...
пийте чашу
всю! До дна!
...Десятки, ти-
сячі кохань
пошли їм, Боже,
В тиху рань!
І..
хай у небі
жайвір в'ється...
А серце в грудях
клично б'ється... [/i][/b]
______
*)"Долі клич" (2005); **)"Думи вечорові"
(в роботі) – збірки віршів автора.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517436
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.08.2014
автор: Олекса Удайко