чужіє серце в грудях
сердиться на мене
каже ти віддав мене
царівні літа
королівні осені
зими імператриці
ні про що не жалкуючи
не дороживши мною
а я було
в їх рабстві
покинуте напризволяще
мене вбивала їхня
тиранічна ніжність
під їх ногами
під мурами колін
для тебе я було
їх серцем
бо вони свого не мали
та лиш в тобі боліло я…
чужіє моє серце… але
затра раптом
взяли його чиїсь
як квіти руки
із сірої пилюки
підняли і приголубили
аж тут зненацька
моє серце
засяяло як сонце
й втекло в Її груди
в груди князівни весни
щоб ніколи не повертатись до мене
а Вона посміхнувшись
віддала мені своє серце –
рідне
як Батьківщина
як рушники над образами
як Поезія…
ця казка триває і досі
http://maysterni.com/publication.php?id=103002
https://vk.com/olexsandr_bukatyuk?z=video146841592_169059338%2F4024e767bb04aeb505
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517345
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.08.2014
автор: Олександр Букатюк