Мати все і в той же час нічого.
Земля родюча та чомусь пуста.
Душа безкрила - вільна, щира,
Але німа, глуха, черства.
Людина мавши душу, розум
Вирішує сама куди й як йти...
Ніхто, ніколи і нічим не допоможе,
Коли душа у прірву вже летить.
Тож порятуйте, кожен свою душу,
Хто відчуває за собою гріх...
Відчуйте страх за ближніх та майбутніх,
За ненародження прийдешніх поколінь.
22.03.14р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517321
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 14.08.2014
автор: Наталя Боднарук