зеленим оком веде вода,
і не кліпне поволі, повік не склепить і не засне,
і вітер підібгав хвоста, щоб росу не збивав і
стиха надходять з-над заходу
отари чорних овець, проводять їх під посохом:
жодна не загубиться, перлини
на їх чорніючій вовні, перлини і
вогняні квіти.
Пряди, прядися, вугільна нитко, плямуючи пальці,
заший-но небо, заший-но вікна, заший-но очі мені -
вода чорніючи дивилась,
як небо зів"яло.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517319
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.08.2014
автор: Saturnus