[b][i]Знов лютуєш, люба?.. І чого...
Так кумедно надуваєш губи?
Чом не чуєш серця ти мого?
То ж нараз зведеш його до згуби...
Злість твоя, незрозуміла лють
Спалять ніжні паростки любові...
Ангели у небі сльози ллють
І дивуються-дивуються тобою.
Я тебе кохаю до нестям!
Ту любов не вбити вже брехнею.
Я довів це всім своїм життям,
Ти ж завжди ховалася за нею.
І нехай зрадіє дивина,
Як умить розстануся з тобою, –
Не моя – твоя у тім вина,
Що любов вінчається з журбою...[/i]
[/b]
07.07.07
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517162
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.08.2014
автор: Олекса Удайко