Заб"ється в кутик вчорашнє сонце,
полише светрик, забуде штанці.
І так ось голе - проснеться вранці,
а що вдягнутись захоче конче,
то сяде в хмари - шукати ниток.
Почне щось ткати, наткає дощик.
Забуде справу, бо вже полоще
у тій водичці і шлях, і жито,
і сонце, власне, від того мокре,
втече подалі на край від неба,
червоне щось одягне на себе
і не нажившись, загасне вкотре.
Голеньке сонце, чи сонце вдіте
від нього світу
нема де дітись.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517048
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.08.2014
автор: Маріанна Вдовиковська