Запалала Україна вогнем і сльозами.
Запалала церквами та образами.
Чорним попелом стали душі людей світлих,
Розкидало душі за війною-вітром.
Кувала зозуля багато лiт світла,
Та не побачила ворона по над свiтлим лiтом.
Прийшла зима з болем і кров'ю,
Покотила смерть в санях з торбою Великою.
Розкідала по світлу насіння війни клятої,
Зібрала в торбу людські душі-божiї проклятая.
Заходило сонце та не сходе більше,
Немає на Україні долi гiрше.
Ненько Україна, розправь свої крила,
Піднімися до сонця, нехай смерть згине.
Нехай сканає чорна сила ворожа.
Будьте разом, брати, від гетьмана до небожа,
Нищить війну-горе прокляту,
Нiма кому, окрім вас, проти горя стати.
Нехай стихне пожежа пiд чистими сльозами,
Та нехай веселка сяє по над образами.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517026
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 13.08.2014
автор: Алексей Яценко