Ти, Каїне, мене прости,
Я винен сам у своїй смерті
За те, що був такий відвертий,
За те, що на жертовник стертий
Ягнят малих приніс. Пости
Я всі сповідував, як треба,
Хоча зазвичай тільки стебла
Та корінці вживав. До пекла
За це потрапити не встиг...
А братовбивство - це ж не гріх!
Я у раю тебе чекаю,
Мисливства, правда, тут немає.
Тобі сподобаються зграї
Величних ангелів святих.
Що кажеш? Тобі чорт за брата?
Що ти жадаєш убивати?
Що будь Господь і рай проклятий?
Прости! Ще раз мене прости...
Отак буває: ненароком
Люцифер обернеться Богом,
Святий себе вважає грішним,
А грішник - праведним. Невтішно.
А людям - що?
Як на землі є істина лиш у вині.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516888
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.08.2014
автор: Siya