Налетіли во́рони, хмарою летіли,
Небо над країною крилами закрили;
Звідки ж ти узялася, злая вража сила,
Всі поля й дібровоньки що занапастила?
Полетіли соколи вороння ганяти,
Для мо'їй країноньки волю здобувати;
Полетіло пір'ячко чорне і криваве,
Вороння розкаркалось, падало у трави.
- Ой, хоробрий сокіл мій, що з тобою стало?
Пролетів по небу ти, наче зірка впала.
- Заклювали ворони, встати вже не сила,
Прощавай же краю мій, прощавай, мій милий.
Браття ви, соколики, вороння женіте
Та моїй ріднесенькій вісточку несіте,
Що зложив я голову в борні з ворогами,
Хмари розганяючи дужими крилами.
Полетіли соколи, вороння ганяли,
Для мо'їй країноньки волю здобували;
Засвітило сонечко в небі над полями,
Сльози забриніли на очах у мами.
10.08.2014 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516704
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.08.2014
автор: Valery